Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 902/1698/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"),

на рішення господарського суду Вінницької області від 06.02.2014 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2014

зі справи № 902/1698/13

за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України"

до дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк", м. Вінниця (далі - ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк"),

про стягнення 547 700, 34 грн. заборгованості згідно з договором поставки природного газу.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України"- Чеботарьової І.Г.,

ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк"- Слодецького О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" 153 131, 42 грн. пені, 332 895, 55 грн. штрафу, трьох процентів річних у сумі 50 168, 12 грн. та інфляційних втрат у сумі 11 505, 25 грн. за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу, поставленого позивачем за укладеним даними сторонами договором купівлі-продажу від 30.09.2011 № 14/2315 (далі - Договір № 14/2315).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.02.2014 (суддя Нешик О.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Демидюк О.О. - головуючий, судді Бригинець Л.М., Огороднік К.М.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 71 937, 85 грн. пені, 166 447, 78 грн. штрафу та три проценти річних у сумі 49 403, 67 грн.; у решті позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що у справі досліджено фактичні обставини, які підтверджують прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання протягом уточнених судом періодів прострочення, та наявністю підстав для застосування у зв'язку з цим простроченням відповідальності - погодженої сторонами неустойки та трьох процентів річних згідно з перевіреними судом розрахунками. Крім того, до вимог позивача про стягнення пені застосовано позовну давність за заявою відповідача, а розмір пені та штрафу зменшено.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення положень статей 219, 233 Господарського кодексу України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що у справі не встановлено фактичних обставин, які можуть бути оцінені як підстава для зменшення розміру неустойки.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" просить у задоволенні скарги відмовити з наведених у відзиві мотивів.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- за умовами Договору № 14/2315 та додаткових угод до цього правочину ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язалося поставити ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" у четвертому кварталі 2011 року та протягом 2012 року згідно з затвердженим графіком імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, який в подальшому споживається населенням та релігійними організаціями, у загальному обсязі до 8 275 тис. куб.м;

- згідно з пунктами 5.2, 5.3 Договору № 14/2315, з урахуванням змісту додаткових угод від 11.10.2011 №1, від 01.08.2012 № 3, ціна 1 000 куб.м природного газу складає 1 309, 20 грн.;

- споживач зобов'язаний розрахуватися за поставлений протягом місяця природний газ до чотирнадцятого числа наступного місяця (пункт 6.1 Договору № 14/2315);

- за порушення зобов'язання з оплати поставленого газу пунктом 7.2 Договору № 14/2315 встановлену пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення виконання цього зобов'язання понад тридцять днів - штраф у розмірі семи процентів від суми простроченого платежу;

- зазначена позивачем сума заборгованості за Договором № 14/2315 та прострочення її оплати виникли внаслідок неодержанням субвенції на оплату різниці фактичної вартості теплової енергії та вартості послуг з теплопостачання за регульованим тарифом;

- 10.12.2012 ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" разом з Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Головним фінансовим управлінням Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів та Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради, уклали договір № 850/517з про організацію проведення сторонами взаєморозрахунків на погашення заборгованості, що виникла внаслідок різниці в регульованих тарифах на теплову енергію;

- у жовтні 2011 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на виконання Договору № 14/2315 поставило природний газ на суму 1 963 472, 72 грн., ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" розрахувалося за цю поставку в установлений даним правочином строк частково, сума боргу складала 839 136, 95 грн.; поза межами строку було здійснено платежі 14.05.2012, 17.10.2012, 22.11.2012, 21.12.2012;

- рішенням господарського суду Вінницької області від 26.06.2012 у справі № 18/36/2012/5003, яке набрало законної сили, стягнуто з ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 839 136, 95 грн. боргу за поставлений у жовні 2011 року природний газ за Договором № 14/2315, а також штрафні санкції, три проценти річних та інфляційні втрати за період з 14.11.2011 по 14.05.2012;

- позивач просить стягнути три проценти річних за прострочення оплати зазначеної суми боргу за період з 15.05.2012 по 21.12.2012;

- крім того, відповідач прострочив оплату поставленого йому природного газу: у вересні 2012 року на суму 553 588, 67 грн., оскільки дану поставку було оплачено 20.12.2012; у жовтні 2012 року - на суму 1 384 087, 56 грн., з яких 20.12.2012 оплачено 41 411, 33 грн., а 21.12.2012 - 1 342 676, 23 грн.; у листопаді 2012 року на суму 2 569 322, 01 грн., з яких 21.12.2012 оплачено 595 000 грн., 27.12.2012 - 462 927, 11 грн., 29.12.2012 - 1 511 394, 90 грн.; у грудні 2012 року на суму 3 686 410, 01 грн., з яких 29.12.2012 було оплачено 69 235, 62 грн., 03.01.2013 - 200 000 грн., 25.01.2013 599 200 грн., 25.02.2013 - 649 200 грн., 05.03.2013 - 44 384, 38 грн., 29.03.2013 - 664 700 грн., 17.05.2013 - 525 000 грн., 26.07.2013 - 399 620 грн., 30.07.2013 - 280 000 грн., 23.08.2013 - 162 648 грн., 02.10.2013 - 6 422, 01 грн.; у зв'язку з цим заявлено вимоги про стягнення пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат згідно з поданим позивачем розрахунком;

- відповідач подав заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини третьої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, господарські суди у справі з'ясували, що відповідач прострочив оплату поставленого йому за Договором № 14/2315 природного газу. При цьому господарським судом перевірено та виправлено відповідно до умов названого правочину періоди прострочення відповідних сум та розрахунки погодженої сторонами неустойки та трьох процентів річних.

У справі встановлено, що з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення суми основного боргу не збільшилися.

За заявою ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" до вимог про стягнення пені в певній частині застосовано позовну давність.

Разом з цим господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, зокрема, з тих підстав, що причиною несвоєчасних розрахунків за поставлений природний газ є різниця у тарифах на теплову енергію та несвоєчасне відшкодування цієї різниці за рахунок державних субвенцій; відповідач сплатив суми основного боргу; заявлені до стягнення суми неустойки є надмірно великими порівняно з відповідними сумами основного боргу.

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції правомірно частково задовольнили позовні вимоги у відповідному обсязі та в межах визначеної чинним законодавством компетенції, дослідивши обставини, що оцінені як підстави для зменшення розміру неустойки, дійшли обґрунтованого висновку про таке зменшення.

Доводи касаційної інстанції наведеного не спростовують.

Підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 06.02.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 зі справи № 902/1698/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко